Знак „Польща у борні” (Polskа Walczącа) на польському й українському мундирах

 Довго вагався, чи висловлюватися з цього приводу…

У світі польсько-українських дискусій (і не лише історичних чи політичних) досить часто з’являється щось настільки безглузде, що з цим навіть не варто сперечатися. Понад те, більшість таких висловлювань походить від людей, які живляться польсько-українським конфліктом. Полеміка з ними – це надання їм трибуни для пропаганди своїх… фобій (і це в найкращому випадку, бо іноді видно там пряму агентуру – й не обов’язково російську).

Йдеться про скандальний допис українського журналіста грузинського походження (Вахтанг Кіпіані) # Він звернув увагу, що у члена охорони Президента Анджея Дуди під час візиту в Україну на уніформі була антиукраїнська символіка. Малося на увазі… зображення „Польщі у борні” (Polski Walczącej).

Автор цього допису належить до тих журналістів, які перетворили польсько-український конфлікт на свою візитівку. Одразу хочу подякувати тим українцям (зокрема фахівцям), які під його постом пояснювали символіку і говорили, що в цьому знаку немає нічого „антиукраїнського”. Більше того, лавиноподібно зростає кількість українців, які пізнають Польщу особисто, і гадаю, що для тих, хто живе у Варшаві, цей знак є символом Варшавського повстання 1944 року (він гордо прикрашає державний музей цього повстання).

Такі голоси, як цей допис (на щастя, поодинокі), мають для мене незрозуміле походження. Чи автор хотів атакувати Президента Дуду – зараз, мабуть, найбільш приязного до України польського політика? З огляду на свою політичну кар’єру Президент Польщі міг би взагалі не їхати до України – це не зменшило б його політичної підтримки, тож чи йдеться про те, щоб відштовхнути польських політиків від України?

Чи, може, автор, постійно крутячись довкола однієї історичної теми наших відносин (про яку він вважає, що щось знає), просто не хоче, щоб про нього забули? Є люди, які „ловлять” охоплення у соцмережах, створюючи скандали – чи це такий випадок? А може, це надмірна ревність неофіта (бо ж пан Кіпіані не має української крові – тож компенсує це хибно зрозумілою ревністю). Можливо, він так розуміє українськість – як нерозривно пов’язану з бунтом проти польськості?.. Є й інші запитання та відповіді, аж до пошуку джерел фінансування його діяльності. Я цього не розсліджуватиму. Мені просто набридло.

Пишу до тих українських друзів, яких допис пана Кіпіані (можливо, маргінально, але все ж) переконав. Його автор натякає, що якщо поляки приїздять в Україну зі знаком „Польща у борні” (Polska Walcząca), то українці мають їздити до Польщі з чорно-червоними емблемами.

Що я про це думаю? Відповім детально.

Польща передала Україні багато військової техніки. Бували випадки, коли потім з’являлися фото з чорно-червоними символами на цій техніці, у нас це викликало смуток та обурення, але ми не перестали надсилати Україні допомогу…

Є ще дещо. Частиною польської допомоги Україні є автомати „Grot” (ми передали їх Україні близько 10 000). Їхня назва – на честь Головного Командувача Армії Крайової, Стефана Ровецького „Ґрота” (Головний Командувач до середини 1943 року – потім заарештований і вбитий німцями – доповнюю знання пана Кіпіані). Що може бути простішим, шановний пане редакторе, ніж закликати командування Збройних Сил України із зневагою повернути ці автомати?!.

Україні, яка воює, Польща є необхідною. Це не така периферія, як Словаччина чи Угорщина. Це головна артерія сполучення зі світом (у багатьох питаннях). Конфлікт з Польщею – це рецепт поразки у війні з Росією. Хіба що… у деяких політичних кабінетах вже заплановане „гниле” перемир’я, а зараз треба просто знайти винного – поляки для цього чудово підходять! Достатньо розпалити антиукраїнські настрої в Польщі, а потім сказати: „Ми програли через клятих ляхів”…

Такі українці, як пан Кіпіані, для мене – це маргінес. Своїм польським друзям хочу це запевнити. Дозвольте один приклад: у першій половині 2022 року один з моїх добрих українських знайомих пішов добровольцем до війська (трохи молодший за мене, але точно не у призовному віці).

Я контактував з ним, щоб дізнатися, чи все гаразд. Він відповів, що так, і надіслав мені свої фото. На українському мундирі у нього був значок… „Польща у борні” (Polska Walcząca) (мабуть, купив чи отримав у Музеї Варшавського повстання). Потім, у вирі подій, він загубив цей значок, і я з Варшави привіз йому інший. Людина, про яку я пишу, – історик і великий український патріот (не називаю імені, щоб не втягувати його у цю дискусію). Для мене він, а не пан Кіпіані, є голосом справжньої України.

Не дозволимо роз’єднати нас! Надто багато хто цього прагне.

Роберт ЧИЖЕВСЬКИЙ,

відомий польський історик і громадський діяч

Фейсбук